Збірка "Зів'яле листя" - "душевний іспит"

 Івана Франка 

   Збірка І. Франка «Зів’яле листя» побачила світ 1896 року. Читаючи поезії, ми відчуваємо ліричних героїв у кожному творі. 

"Зів'яле листя" з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. У збірці оспівано глибокі почуття кохання палкого, але нещасливого. 

   Свого часу Іван Франко переконував, що збірка «Зів’яле листя» написана під емоційним впливом від прочитання щоденника самогубця, який не зміг пережити нещасливе кохання. Чи можна було вірити Франкові, що до написання інтимних поезій, які спровокували гострі літературні суперечки, непорозуміння між ним і критикою, причетні чужі переживання, а не його особисті? Хто та незнайомка, яку покохав ліричний герой і взаємності якої не знайшов? Ім’я її так і не було відкрито — Франко вмів зберігати таємниці. Після його смерті одні претендентки на титул героїні збірки зголошувалися з власної волі, інших називали дослідники. Та всі розуміли, що то були не вони. 

  Хто Вона? Хто та Єдина, чиє ім’я Франко «не вимовить ніколи»? Уляна Кравченко? Ольга Білинська? Целіна Журовська? А ще ж у творі згадані дві Ольги – Рошкевич і Хоружинська. Є версії – остаточної відповіді немає…  

    «Чому люди не можуть просто любити один одного, і не влаштовувати один одному «душевні іспити»?» - саме цим питанням цікавився Франко. Він дуже глибоко і тонко передає всі тяготи неподіленого кохання, всі ті страждання, які завдала йому любов. 

       У кожному вірші збірки «Зів’яле листя» тонко відчувається настрій ліричного героя завдяки художнім засобам, які посилюють його. Кожна сторінка збірки дихає любов’ю та стражданням, адже Франко вклав сюди всю свою душу та всі почуття, які його переповнювали.